Eкoномiчний слoвник-дoвiдник

Закон економії часу — загальний економічний закон, який виражає сталі, суттєві зв'язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару та послуги у процесі розвитку продуктивних сил та зростанням вільного часу працівників. Дія цього закону безпосередньо пов'язана з використанням сукупного фонду часу, тобто робочого і неробочого (в т.ч. вільного часу). Конкретними формами прояву З. е. ч. є економія живої та уречевленої праці на виробництво одиниці продукції. В різних соціально-економічних умовах З. е. ч. діє по-різному, в залежності від характеру, стану і мети, яким підпорядковане суспільне виробництво. При наявному суспільному фонді робочого часу його економія позитивно впливає на збільшення загальної кількості продуктів праці і відповідних послуг. Аналіз закономірностей розвитку суспільного способу виробництва підтверджує, що суспільство, якому постійно вдається забезпечувати економію часу, створює широкі можливості для неухильного зростання суспільного фонду вільного часу трудівників. Важливими умовами реалізації З. е. ч. є науково-технічний прогрес, ефективне використання засобів виробництва і робочої сили, впровадження нових технологій, стабільне підвищення виробничої кваліфікації, культурно-технічного рівня працівників, розвиток їх творчої ініціативи в удосконаленні техніки, організації виробництва та праці, постійні пошуки нових методів управління господарством. В умовах глибокої економічної кризи в Україні, зростаючого фізичного та морального зносу техніки, зниження життєвого рівня населення З. е. ч. не діє.

НазадВперед
А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Є, З, І К, М Л, Н, О, Р П, С Т, У, Ф, Ц, Ш, Я