Eкoномiчний слoвник-дoвiдник

Абсолютна додаткова вартість — додаткова вартість, що виробляється шляхом абсолютного подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу (протягом якого найманий працівник відтворює вартість своєї робочої сили) або в результаті підвищення інтенсивності праці. Ще одним способом виробництва додаткової вартості є скорочення необхідного робочого часу (при незмінній тривалості робочого дня) за рахунок зростання продуктивності праці й відповідного збільшення додаткового робочого часу. Додаткова вартість, отримана таким способом, називається відносною додатковою вартістю.

З моменту виникнення капіталістичного способу виробництва, тобто з початку XVI ст., абсолютне подовження робочого дня було основним засобом посилення експлуатації найманих працівників. В середині XIX ст. його тривалість досягала 14—16 годин, а для дітей віком 11—13 років обмежувалась 12 годинами. Нині в розвинутих країнах Заходу робочий тиждень офіційно обмежується 37—40 годинами. В ряді країн прийняті програми переходу на чотириденний робочий тиждень. В той же час виробництво А. д. в. здійснюється в значно менших масштабах у формі понадурочних робіт, подвійної зайнятості (працею на 2-х і більше роботах) та зростаючої інтенсивності праці. Особливу роль виробництво А. д. в. відіграє в окремих розвинутих країнах. Так, середній японський робітник щорічно працює майже на 500 годин більше за свого західноєвропейського колегу.

Вперед
А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Є, З, І К, М Л, Н, О, Р П, С Т, У, Ф, Ц, Ш, Я